Формування життевої компетенції учнів через мотивацію здорового способу життя

  

ЗМІСТ

1. ВСТУП…………………………………………………………………………….   2
2. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ………………………………………………….  3
3. ВПРОВАДЖЕННЯІ ННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ

     НА УРОКАХ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я ……………………………………………...   5

4. ВПРОВАДЖЕННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ

      НА УРОКАХ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я………………………………………………. 11

5. З  ВЛАСНОГО ДОСВІДУ РОБОТИ НАД ПРОБЛЕМОЮ ………………..…... 14
6. ВИСНОВКИ ……………………………………………………………..……….  18
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….. . 19

Сучасні підходи до формування життєвої компетенції учнів через мотивацію здорового способу життя в процесі вивчення основ здоров’я

ВСТУП

             Проблема формування, збереження, зміцнення та відтворення здоров’я людини належить до споконвічних і глобальних. Міркування про здоров’я знаходимо у творах таких всесвітньо відомих філософів як Платон та Арістотель, Гіппократ та Ібн Сена (Авіценна). Значення здоров’я підкреслювали в свій час ще К.Сен-Сімон, Ш.Фур’є, Р.Оуен та ін.

            У контексті соціально-економічних змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, проблема формування здорового способу життя особистості займає особливо важливе місце. Школа не може стояти осторонь від розв’язання таких нагальних завдань як збереження генофонду нації. Нині предметом обговорення освітян стали шляхи валеологізації навчання і виховання школярів, об’єднання спільних зусиль учнів, учителів, батьків і громадськості на шляху оздоровлення дітей.

             Сучасні дослідження проблеми формування здорового способу життя дають можливість зробити висновок про багатоплановість підходів у розв’язанні даної проблеми. Так, філософський і соціальний аспект формування здорового способу життя дітей і молоді відображено у працях А. Бойко, Н. Гундарьова, В. Крюкова, О. Сахно, Л. Сущенко; медико- біологічний аспект розроблено у дослідженнях М. Амосова, Г. Апанасенко, Н. Борисенко, А. Мартиненко. Психолого-педагогічний аспект формування

здорового способу життя молодших школярів розглядали Н. Бібік, Е. Буліч, О. Богініч, Т. Бойченко, О. Ващенко, Л. Волкова, О. Дубогай В. Оржихівська, Н. Коваль, С. Кондратюк, Л. Саврковська, О. Савченко, С. Свириденко та ін. Проблема формування у школярів психічного здоров’я знайшла втілення у дослідженнях І. Беха, Л. Божович, О. Запорожця, В. Кузя, С. Максименко та ін.  Науковий інтерес є підтвердженням актуальності проблеми формування у школярів здорового способу життя. Водночас залишається недостатньо вивченою проблема формування стійких мотивів на здоровий спосіб життя у дітей шкільного віку. Отже, актуальність, соціальна та педагогічна значущість проблеми, практична потреба у її вивченні зумовили вибір теми курсової роботи: «Сучасні підходи до формування позитивної мотивації дітей та учнівської молоді на здоровий спосіб життя в процесі вивчення основ здоров’я».        

                                АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

            У системі людських цінностей і пріоритетів одне з найважливіших місць займає здоров’я людини, як процес збереження і розвитку її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності життя. Рівень здоров’я

населення визначається умовами праці та побуту, добробутом, загальною та гігієнічною культурою, тобто способом життя людини. Нині в Україні склалася складна ситуація у галузі охорони здоров’я, спричинена як соціально-економічними, санітарними, гігієнічними, екологічними факторами, так і недосконалою структурою системи охорони здоров’я. Вражає відсутність у багатьох людей пріоритету здоров’я, можливості вести

здоровий спосіб життя як провідного чинника збереження здоров’я. Однією з

причин такого кризового становища є відставання існуючої в Україні системи, принципів, методів і способів охорони та зміцнення здоров’я від вимог сьогодення, розходження системи знань, якими оперує національна освіта, і реалії, які ми маємо в результаті бурхливих соціально-економічних змін в Україні.

            Досить вагомою складовою виходу з вкрай несприятливої ситуації в галузі охорони здоров’я, є створення сучасної системи валеологічної освіти. Усе частіше предметом обговорення освітян стають шляхи валеологізації навчання й виховання школярів. Знаменно, що дедалі гостріше відчувається потреба переходу від етапу поінформованості учнів про стан їхнього здоров’я до етапу формування в них стійкої мотивації здоров’я.

         Звичайно, мотиви збереження здоров’я є різними. Проте їх об’єднує спільна основа – правильне ціннісне ставлення до людського життя як до унікального феномену природи і буття взагалі.

         Важливість виховання здорового способу життя у дітей шкільного віку обумовлена розумінням, що лише з раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров’я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у молодшому та середньому шкільному віці закладається майбутній потенціал здоров’я.

            Результати досліджень фахівців  свідчать, що саме діти молодшого та середнього шкільного віку здатні розуміти значення власного здоров’я, керуючись різними мотивами. Тому особливого значення набуває цілеспрямований вплив на особистість школяра, визначення умов, змісту, форм і методів, які є дієвими у вихованні здорового способу життя школярів. Однак у науковій літературі недостатньо висвітлені конкретні технології здійснення виховання здорового способу життя дітей, існує чимало труднощів у викладанні предмету «Основи здоров’я». Так, наразі залишається не вирішеною проблема змістового наповнення навчального предмету, а валеологічні заходи, що проводять у школі мають здебільшого епізодичний, безсистемний характер.

            Окрім того, у викладанні предмету здебільшого віддається перевага вербальним, репродуктивним методам роботи. Засмучує і недостатнє навчально-методичне забезпечення, а підготовка учителя-валеолога бажає бути кращою: у більшості педагогів труднощі у формуванні здорового способу життя пов’язані з недостатнім знанням понятійного апарату валеології як науки, неадекватним розумінням цілей і завдань валеологічної освіти з добором та адаптацією валеологічного змісту

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ І ПРИЙОМІВ НА УРОКАХ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я

         Важливим напрямком сучасної освітньої діяльності в Україні є реалізація комплексної державної політики щодо збереження здоров'я та захисту життя підростаючого покоління, і, в першу чергу, через викладання предмета «Основи здоров'я».

Сьогодення вимагає кардинальної зміни самого процесу навчання, його форм і методів. Актуальності набуває не засвоєння окремих умінь і навичок, а розвиток індивідуальних особливостей; не педагогічні вимоги, а педагогічна підтримка, співробітництво і діалог учителя з учнем; не об’єм знань, а цілісний розвиток, саморозвиток особистості учня, його включення у значиму діяльність та орієнтація на успіх.

          Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих (психосоціальних) навичок учнів, зокрема таких, як вміння прийняття рішень, вирішення проблем, творчого та критичного мислення, спілкування, самооцінки та почуття гідності, чинити опір тиску, міжособистісних відносин, подолання емоцій та стресу, співчуття, відчуття громадянина.

            Як свідчить практика, інфрормаційно-просвітницький підхід (знання заради знань), що домінував протягом багатьох років, виявився неефективним у вирішенні завдань профілактики тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків, поширення ВІЛ-інфекції та ІПСШ. На сьогодні альтернативним є компетентісний підхід (знання заради вмінь). Він базується на основі формування та розвитку життєвих навичок, обґрунтовує необхідність формування усвідомлених поведінкових реакцій, що дозволяли б успішно розв'язувати завдання самозахисту від ризикової поведінки, долання життєвих труднощів, повсякденних проблем та інших питань, що розкриваються у змісті навчального предмета.

            Освіта у галузі здоров'я на основі навичок є підходом, що передбачає використання різноманітного досвіду методик навчання та ставить за мету розвиток знань, формування ставлення та спеціальних навичок, необхідних для діяльності, спрямованої на створення та дотримання здорового способу життя. Програми формування життєвих навичок передбачають широке використання інтерактивних методів навчання: моделювання ситуацій, рольові ігри, дискусії, дебати, вікторини, ситуаційний аналіз, використання аудіовізуальних видів робіт (театр, музика та інші засоби мистецтва) тощо.

           Отже, освіта у галузі здоров'я на основі навичок має поєднувати набуття необхідних знань та умінь, вироблення певного ставлення та на цій базі формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення здоров'я.

           Процес набуття знань та умінь передбачає опанування учнями певною інформацією та розуміння життєвих ситуацій. Передача знань у процесі навчання може включати як виклад та засвоєння простої інформації, так і розуміння того, як вона взаємопов'язана між собою. Наприклад, знання шляхів передачі ВІЛ-інфекції є результатом засвоєння простої інформації, а усвідомлення зв'язку між різними шляхами передачі ВІЛ-інфекції дає розуміння того, що статеві зв'язки із споживачем ін'єкційних наркотиків підвищує ризик інфікування.

           Знання та уміння є необхідною, але недостатньою умовою формування навичок. Наступним необхідним кроком у реалізації освіти на основі життєвих навичок є вироблення ставлення до набутих знань, розуміння їх життєвої необхідності.

          Ставлення - це особистісні погляди, стереотипи, уявлення, переконання, забобони, суб'єктивні оцінки суперечностей: що подобається, що не подобається, добре чи погане, важливе чи неважливе, потребує уваги чи не потребує тощо. Ставлення включає також ціннісні настанови, переконання, соціальні та субкультурні норми, права, очікування та мотивації. Ставлення на передбачувальному рівні зумовлює певні дії або реакції людей. Наприклад, повага до свого тіла та висока оцінка важливості догляду за ним є суттєвим фактором збереження особистого здоров'я, активного функціонування організму та високого рівня працездатності.

           На основі знань, умінь та ставлень можуть бути сформовані необхідні для збереження здоров'я життєві навички як здатність практикувати конкретні моделі поведінки. Вони включають життєві та специфічні практичні навички, які мають відношення до здоров'я, наприклад: надання першої медичної допомоги, дотримання гігієни, правильне користування протизаплідними засобами тощо. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, життєві навички - це здатність до адаптивної та позитивної поведінки, яка дає можливість індивідуумам ефективно вирішувати проблеми та долати повсякденні труднощі. Вони допомагають людям приймати обґрунтоване рішення, розв'язувати проблеми, критично та творчо мислити, ефективно будувати соціальні контакти та здорові стосунки, співчувати, продуктивно організовувати своє життя, вести здоровий спосіб життя.

         Життєві навички можуть бути застосовані людиною у власній поведінці, або спрямовані на інших, так само як і на зміну оточення задля того, щоб зробити його позитивним та безпечним для здоров'я.

         Школа має відігравати провідну роль у формуванні у дітей життєво важливих компетенцій, необхідних для збереження власного здоров'я. Освіта, що базується на навичках, використовує методику навчання, спрямовану на формування позитивних навичок для здорового розвитку, а також на уникнення та запобігання ризикам для здоров'я, наприклад, пов'язаним із вживанням наркотиків. Така освіта допомагає підліткам та молоді ідентифікувати фактори, які впливають на їх вибір стосовно ризикованої поведінки, і далі - на стан здоров'я.

         Набуття життєвих навичок є поступовим, поетапним процесом, що супроводжує, а в деяких випадках визначає, період особистісного зростання. Для підвищення ефективності формування навичок цей процес має бути неперервним та несуперечливим. На формування навичок впливає багато чинників, що взаємодоповнюють один одного (родина, школа, позашкільні установи), а також чинників, що протидіють або конкурують (територіальні компанії, асоціальні та дисфункційні родини). Тому до аспектів формування життєвих навичок включається також необхідність вироблення навичок нейтралізації чи мінімізації можливого негативного впливу на підлітка. Позитивну роль у цьому процесі має відігравати робота з батьками учнів. Роз'яснення батькам необхідності та шляхів формування життєвих здоров'язберігаючих навичок у дітей значно полегшить роботу вчителя з учнями.

           Ефективним є також навчання здоровому способу життя не лише на уроках, а й в позаурочний час. Прикладом такої роботи є навчання підлітків за методом "рівний - рівному", що сприяє ефективній соціалізації підлітків, розвиває комунікативні навички, розширює світогляд. Це, у свою чергу, впливає на вирішення широкого кола питань формування здорового способу життя.

         Навички формуються в діяльності; набуті знання та інформація створюють лише передумови набуття вмінь та навичок. Не менш важливим є набуття практичного досвіду через реальне виконання відповідних вправ, дій, відпрацювання моделей поведінки. З цією метою до програми основ здоров'я введено низку практичних занять, що є обов'язковими для виконання. В учнівських зошитах після виконання цих робіт повинен бути зафіксований певний алгоритм дій та зроблені висновки. Оформлення цих практичних робіт у звичній формі (тема, мета, обладнання тощо) є недоцільним. Те, чи оцінювати практичні роботи, вирішує вчитель.

      Методи навчання, що базуються на принципі активної участі самих учнів:
   -  обговорення у класі актуальних проблем;

-         "мозкова атака"

-         рольова гра;

-         робота та виконання вправ у малих групах;

-         дебати, дискусії;

-         проведення тренінгів;

-         конкурси, вікторини;

-         спільне виготовлення плакатів;

-         розгляд та аналіз конкретних життєвих ситуацій;

-         навчання однолітків та молодших школярів за методом "рівний - рівному";

-         складання планів дій у проблемних ситуаціях тощо.

         Добираючи додаткові матеріали до уроків, учителю слід особливу увагу звернути на відповідність їх змісту віковим особливостям, реальним потребам учнів та їх навчальним можливостям. Лише за цих умов реалізація освітньої траєкторії учнями за схемою: „знання" - "уміння" - „ставлення" - „життєві навички" сприятиме формуванню мотивації учнів щодо здорового способу життя.

         Також при навчанні основам здоров'я особливого значення набуває оцінювання навчальних досягнень учнів. Важливо оцінювати поступові досягнення учнів щодо дотримання правил і настанов здорового способу життя, кожний крок учня, його практичні дії, спрямовані на опанування навичками здорового способу життя, позитивну спрямованість на ведення такого способу життя.

         Навчальні досягнення оцінюються на основі видів навчальної діяльності, що вказані у програмі (права колонка): учень називає, тобто дає точне визначення слова або виразу у найбільш стислій формі, стисло описує (включаючи лише суттєву, необхідну інформацію) вивчені об'єкти або поняття; наводить приклади, називає об'єкти для ілюстрування відповіді; розпізнає, зазначає відмінності між двома або більшою кількістю різних речей, процесів; характеризує, називає характерну назву, значення об'єкта або явища з аргументацією його особливостей; описує, дає детальний опис, включаючи всю інформацію, що стосується даного предмета або явища; пояснює, дає чітке тлумачення явища або об'єкта обговорення, враховуючи причини або механізми його виникнення; розуміє, аргументує необхідність виконання певних дій для досягнення мети; порівнює, враховує подібності та відмінності між двома (або більшою кількістю) речами, посилаючись на обидві (або всі) по всіх пунктах (порівняння можна робити за допомогою таблиці, схеми тощо); аналізує, тлумачить дані для того, щоб дійти певного висновку; спостерігає, дає чіткий звіт, стисло описує план та результати спостереження; використовує, застосовує поняття, принципи, теорію або закон у новій ситуації; виконує, застосовує отримані знання на практиці; дотримується правил, правильно виконує певні дії.

 Інтегрований курс "Основи здоров`я" - один із обов`язкових курсів інваріантної складової типових навчальних планів, який має забезпечити здійснення таких завдань:

-                      формування в учнів бережливого і дбайливого ставлення до власного здоров"я як найвищої цінності і важливої умови повної реалізації можливостей особистості, громадянина України;

-                      створення в учнів мотиваційних установок на здоровий спосіб життя як головної умови формування, збереження і зміцнення фізичного, духовного і соціального здоров`я;

-                      формування в учнів усвідомлення, що людина є частиною Природи та Космосу, від екологічного стану яких залежить життя на Землі та здоров`я всього людства і кожної людини зокрема;

-                      ознайомлення учнів з основними принципами і методами профілактики найбільш поширених захворювань, прищеплення навичок особистої гігієни;

-                      профілактика шкідливих звичок та боротьба з ними, встановлення гармонійних взаємин учнів із природою, суспільством, пізнання самих себе.

ВПРОВАДЖЕННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО

ПІДХОДУ ДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НА УРОКАХ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я

Здоров’я – поняття багатопланове. Це не лише відсутність хвороб, а й комфортне психологічне самопочуття, гарний настрій, високий рівень пристосування, благополуччя. Тобто, здоров’я – це гармонійне поєднання фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я, як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації, на основі стійкої потреби бути здоровим. Більшу частину робочого часу доби дитина проводить у школі. Тому однією із задач у процесі навчання являється не тільки навчити, сформувати уміння та навички і розвинути творчій потенціал, а й максимально можливо зберегти здоров’я учнів. Цьому допомагає використання у навчально-виховному процесі здоров’язберігаючих технологій. Здоров’язберігаючі  технології – ті, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог), відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини. Мета усіх здоров’язберігаючих освітніх технологій - сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті.

На сучасному етапі основною формою організації навчальної діяльності учнів залишається урок, тому основним напрямком цієї роботи є валеологізація уроку. Сутність валеологічно проведеного уроку полягає в тому, що це урок, який забезпечує дитині і вчителеві збереження та збільшення їх життєвих сил від початку до кінця уроку, тобто який додає і дітям, і вчителеві здоров’я. 

Валеологічно проведений урок повинен виховувати, стимулювати у дітей бажання жити, бути здоровими, вчить їх відчувати радість від кожного прожитого дня, показувати їм, що життя – це чудово, викликати у них позитивну самооцінку. Але, в основному поняття «валеологічний урок» ототожнюють тільки з проведенням фізпауз на уроці. Тому важливо, щоб дана форма навчання стала засобом (інструментом) формування здоров’я учнів.  

На уроках основ здоров'я   у цьому руслі можлива робота за кількома напрямками:

-                      Позитивна мотивація діяльності. 

-                      Наявність позитивних психологічних настанов за допомогою слова, почуттів і жестів стабілізує оцінку учня, створює ситуації успіху для учнів, емоційний комфорт на уроці, що є профілактичним засобом попередження психотравматизму, стресів та неврозів (формування психічного, духовного здоров’я). 

-                      Врахування індивідуальних стилів та можливостей навчання учнів.

-                      Створення середовища для вибору способів навчальної діяльності з урахуванням типу мислення, типу сприйняття, типу темпераменту, рівнів навчальних досягнень учнів, та використання технологій кооперативного навчання забезпечує психологічний захист безпорадності у ситуації неуспішності, створює емоційно-комфортну атмосферу, розвиває творчі здібності, комунікативні уміння, та уміння приймати рішення, формує культуру праці і спілкування, знижує агресивність (формування соціального, духовного, психічного здоров’я учнів).

-                       Забезпечення на уроці умов для рухової активності учнів.
Зміна позиції корпуса дитини, проведення фізкультхвилинок, валеопауз, рухових дидактичних ігр, гімнастики для очей, точечного массажу  сприяє профілактиці втомлюваності мозку, зниження зору внаслідок тривалого напруження очей, підвищує ефективність пізнавальної діяльності учнів (формування фізичного, психічного здоров’я учнів).

-                      Аромотерапія. Терапія аромомаслами на визначеному етапі урока відновлює бадьорий життєрадісний тонус, емоційне виснаження учнів, є профілактичним засобом попередження стресів, неврозів, депресій, підвищує працездатність учнів, ефективність їх пізнавальної діяльності (формування психічного, фізичного здоров’я).

-                      Рефлексивність уроку. Фіксація власного ставлення до уроку на кожному його етапі за допомогою зорових сигналів, малюнків, схем, усної відповіді формує свідомість, самосвідомість, критичне мислення учнів, що до знань або інформації отриманій на уроці, готовності використовувати її в житті за межами уроку, і школи ( формування психічного, соціального здоров’я).

Таким чином, валеологічно проведений урок допомогає постійно підтримувати високий рівень працездатності, швидко відновлювати цей рівень за рахунок внутрішніх резервів організму, зберігати внутрішній спокій або емоційну стійкість, а також відновлювати душевну рівновагу після стресових ситуацій.

Валеологічно проведений урок повинен виховувати, стимулювати у дітей бажання жити, бути здоровими, вчить їх відчувати радість від кожного прожитого дня, показувати їм, що життя – це чудово, викликати у них позитивну самооцінку.

Як свідчить практика, інформаційно-просвітницький підхід (знання заради знань), що домінував протягом багатьох років, виявився неефективним у вирішенні завдань профілактики тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотиків, поширення ВІЛ-інфекції та ІПСШ. На сьогодні альтернативним є компетентнісний підхід (знання заради вмінь). Він базується на основі формування та розвитку життєвих навичок, що дозволяли б успішно розв’язувати завдання самозахисту від ризикової поведінки, долання життєвих труднощів, повсякденних проблем та інших питань, що розкриваються у змісті навчального предмета.

З ДОСВІДУ РОБОТИ НАД ПРОБЛЕМОЮ

У своїй діяльності як вчителя предмету «Основи здоров’я» я виділяю такі  пріоритетними напрямками:

-   формування в учнів мотивації на здоровий спосіб життя;

-   вироблення навичок безпечної поведінки;

-   всебічне використання місцевого матеріалу;

-   екологічна спрямованість знань учнів.

До найбільш оптимальних форм проведення занять з основ здоров’я можна віднести такі: урок – дискусія, урок – консультація, урок – практикум, урок – конференція (брифінг), тренінг.

Освіта основ життєвих навичок передбачає обов'язкове застосування інтенсивних, інтерактивних педагогічних методів і прийомів у формі тренінгів. Тренінг - нестандартна демократична форма проведення урочних, факультативних, позакласних занять, яка потребує як розбудови нових міжособистісних стосунків між усіма учасниками тренінгу, так і забезпечення специфічних якісних і просторових характеристик щодо кабінету, меблів, їх розміщення, мобільності, мультимедійного і методичного забезпечення. Навчання і виховання здійснюється у процесі колективної діяльності учнів. Сенс роботи вчителя не в тому, щоб домінувати, а в тому, щоб спрямовувати і регулювати цю спільну діяльність. В процесі проведення тренінгу  широко застосовую інтерактивні методи навчання, такі як:

- робота в групах;

- мозкова атака;

- рольова гра;

- дебати, дискусії;

- аудіовізуальна діяльність (театр, музика та інші засоби мистецтва);

- спільне виготовлення плакатів;

- розгляд і аналіз конкретних ситуацій;

- навчання однолітків і молодших школярів за методом «рівний – рівному»;

- моделювання ситуацій;

- проектування.

Сьогодні існує багато методик, які, органічно доповнюючи одна одну, допомагають дитині швидко навчитися процесу творчості. Одним із найпріоритетніших я вважаю метод проектів. Учителі, які постійно перебувають у творчому пошуку, обов’язково приходять до проектної методики. Метод проекту – пошук розумного балансу між академічними знаннями і прагматичними вміннями. Основою його є розвиток критичного мислення, пізнавальних навичок учнів, умінь конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі.

Працюючи над проектом в учнів народжуються різні ідеї пошукової роботи. Адже головною задачею школи є не дати учневі певний багаж знань, а навчити вишукувати потрібну інформацію з будь-яких джерел. За цих умов змінюється і психологічна атмосфера дитини, відбувається переорієнтація репродуктивної навчальної діяльності на різноманітні види самостійної діяльності – дослідницьку, пошукову, творчу. Протягом певного відрізка часу вони працюють у парах, у групі, індивідуально. Матеріали таких проектних пошуків і досліджень можна використовувати  для написання робіт у Малій академії наук. Крім того використання мультимедійного проектору,  інших комп’ютерних  програмних засобів дають змогу зробити навчання цікавим та змістовним.

Вже декілька років в Кривушівському НВК  на уроках основ здоров’я успішно впроваджується метод проектів. Пріоритетним напрямком  роботи я визначаю ціннісне ставлення учня до себе. Щоб бути успішними в житті, сучасні діти повинні навчитися здобувати, аналізувати і обробляти всіляку, деколи суперечливу інформацію, приймати обґрунтовані рішення в ситуаціях з випадковими результатами, оцінювати міру ризику і шанси на успіх.

Важко уявити наше сьогодення без статистичних досліджень: це і політика, і бізнес, і демографія, і соціологія, різні галузі науки і т.п. Руйнівна сила куріння спонукала учнів 8 класу нашої школи звернутися до цієї проблеми, шукати відповіді на питання і спробувати допомогти учням позбутися цієї звички.

Обираючи теми досліджень, учні враховують свої інтереси та необхідність своєї роботи. Під час досліджень  учні не тільки складали анкети і проводили опитування учнів середніх та старших класів  школи, а й всіх кого це стосується і результати доволі цікаві. Діти самостійно опрацювали результати опитувань використовуючи математичний апарат, наочно представили у вигляді діаграм і зробили висновки та виробили рекомендації.

Паралельно з описаним проектом, інші групи працювали над не менш актуальними для підлітків темами: ”Алкоголь і підлітки”, ”Що нам цікаво: фільми”, ”Чи сучасно читати книги?", ”Кишенькові витрати школяра”, ”Чи бережемо честь змолоду?".

Також при навчанні основам здоров’я особливого значення набуває оцінювання навчальних досягнень учнів. Відповідно до концепції навчальної програми «Основи здоров’я», результатом її оцінювання повинен стати висновок про те, чи відбулися за період навчання зміни в поведінці учнів стосовно основних складових здоров’я, зокрема, чи дотримуються учні правил правильного харчування, особистої гігієни, правильної поведінки під час небезпечних ситуацій удома та на вулиці, у спілкуванні з однолітками та дорослими, чи уникають вони шкідливих звичок і тому подібне.

Систему оцінювання досягнень учнів я  будую на трьох рівнях:

1. Рівень найближчих результатів. Передбачає оцінювання вчителем знань, умінь, навичок, розуміння, вироблення ставлення до певного питання, пов’язаного зі збереженням здоров’я. Таке оцінювання зазвичай відбувається на уроці. 

2. Рівень середньотривалих результатів. Учителі, батьки, однолітки оцінюють зміни у поведінці учнів або збереженні правильної поведінки.

3. Рівень довготривалих результатів. Це соціально значущі результати, які впливають, наприклад, на рівень поширення СНІДУ, поліпшення стану здоров’я молоді, збільшення тривалості життя тощо.

Готуючи завдання до тематичного оцінювання учнів необхідно враховувати, що за своїм змістом вони повинні бути компетентнісними, відображати володіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки, а за формою передбачати виконання тестів, встановлення відповідності, логічної послідовності подій, явищ, процесів, відповідей теоретичного, описового характеру.

Для забезпечення якісного викладання предмета за найефективнішою технологією превентивного навчання – освітою на основі розвитку життєвих навичок, використовую можливості тренінгового навчального кабінету. Заняття в кабінеті забезпечують оптимальні умови для  організації навчально-виховного процесу при проведенні уроків-тренінгів  та практичної  реалізації, завдань здоров'язберігаючої освіти, відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти. Кабінет «Біології та валеології» в нашій школі є повноцінною ланкою навчально-виховного процесу.

  

ВИСНОВКИ

1.     Для формування позитивної мотивації дітей та учнівської молоді на здоровий спосіб життя використовую інтерактивні методи навчання, володію методикою проведення тренінгових занять, використовую комп’ютерні технології.

2.     Достатню увагу приділяю виконанню  ситуаційних вправ, моделюванню ситуацій та відпрацюванню алгоритму дій поведінки в надзвичайних ситуаціях.

3.     Сприяю зміцненню та розвитку навчально-методичного комплексу.

4.     Забезпечую взаємозв’язки у системі «сім’я-школа-громадськість» у контексті валеологічної освіти та виховання школярів, підвищую рівень педагогічної валеологічної культури батьків.

5.     Надаю перевагу практичним діям і вправлянням учнів у засвоєнні навчального матеріалу; взаємозв’язкам теоретичних відомостей з можливістю їх практичного застосування.

6.     Роблю опору на особистий досвід дітей, його розширення, збагачення.

7.     Конструктивно поєдную форми організації навчальної діяльності: спостереження, слухання, розповідь, практичні дії, дослідницькі завдання, ігрові ситуації, діалоги, інсценізації, парні та групові види роботи; досягнення емоційності і гнучкості змісту та структури навчальних занять.

8.     Постійно мотивую дітей до уважного ставлення до свого здоров’я, заохочення їх успіхів в опануванні умінь і навичок здорового способу життя і безпеки життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адамчук Н.Д. Валеологічна освіта – шлях до самопізнання і самоконтролю учнів / Н.Д.Адамчук// Валеологія. – 1987. - № 1(2). – с. 14-16.

2. Андрощук Н.А. Основи здоров’я і фізична культура (теоретичні відомості) / Н.А.Андрощук -Т. : Підруч. і посіб., 2006. - 160 с.

3. Богданова, Г. Підготовка вчителів до формування в учнів життєвих навичок / Г. Богданова // Здоров’я та фізич. культура. -2007.-№ 9. - с. 6-7.

4. Горащук В.І. Теоретичні підходи до формування культури здоров’я школярів / В.І. Горащук // Безпека життєдіяльності. - 2005.- № 5.-С. 58-61.

5. Новикова Н.І. Проблеми валеологічного виховання  учнів / Н.І.Новикова // Педагогіка і психологія. – 1996. - №2. – с.103-107.

6. Рудніцька І. Формування здорового способу життя молоді: підлітковий вік / І. Рудніцька // Психолог.- 2004.- № 13.- с. 15-25.